До 105-ї річниці з дня смерті Бориса Дмитровича Грінченка

GrinchenkoБорис Дмитрович   Грінченко (1863 – 1910рр.) – український письменник, перекладач, літературознавець, фольклорист, видавець і редактор першої щоденної загальноукраїнської газети «Громадська Думка», організатор товариства «Просвіта», педагог і громадський діяч. Його багатогранна діяльність була спрямована на формування української нації і становлення Української держави. Великим Просвітителем ввійшов він в історію України.  

 Народився Борис Дмитрович 9 грудня 1863 р. на хуторі Вільховий Яр поблизу села Руські Тишки, тепер Харківського району, у дворянській родині з глибоким козацьким корінням . У 1874 р. вступив до Харківського реального училища. В цей час формується суспільно-політична позиція юнака, його тяжіння до революційного народництва. Варто згадати, що Харків був одним з найбільших центрів антицаристської діяльності народників.

Після закінчення реального училища працював у селах Харківщини, Сумщини, Катеринославщини. Свою роботу він поєднував з фольклорно-етнографічною, культурологічною, науковою та лінгвістичною діяльністю.Усе життя Б. Грінченко втілював ідею створення національної школи. Він зробив вагомий внесок у справу систематизації української народної просвіти, визначив наукові підходи щодо організації шкільного навчання, закладав основи української педагогіки.

1894р. Б.Грінченко переїздить до Чернігова. Працює у губернському земстві. Організовує видання змістовної бібліотечки народно-просвітніх книжок, стає одним з керівників нелегальної «Чернігівської Громади». Разом з дружиною — письменницею М.Загірньою упорядковує музей української старовини В. Тарновського.

З 1902р. Грінченко проживає в Києві. У 1905р. він редагує першу українську щоденну газету «Громадська думка» (згодом «Рада»), а в 1906р. — журнал «Нова громада». Цього ж року стає керівником київського товариства «Просвіта».

У 1885 р. Борис Грінченко написав оповідання «Князь Ігор», поклавши в його основу «Слово о полку Ігоревім» та літописи. «Плач Ярославни» тут подано у віршовому переспіві з елементами прозової розповіді. У 1913 році оповідання було перевидано в серії « Книжки памяті Насті Грінченко».

    Пішов Б. Грінченко у вічність на 47-му році життя 6 травня 1910 р. Його поховано в Києві на Байковому кладовищі.

Чисельні дослідження Б. Грінченка окреслюють коло наукових інтересів вченого. Вершиною його праці є чотиритомне видання «Словарь української мови» (1907 – 1909рр.)     Життя та діяльність Б. Грінченка для багатьох поколінь служить дієвим прикладом подвижництва на ниві української культури і національної ідеї. Праця була найвищим сенсом і покликанням його життя. Постать невтомного трудівника, який безоглядно віддав усі сили й енциклопедичні знання вітчизняній культурі, по праву ставить Б.Грінченка поруч з титанами української нації – Тарасом Шевченком, Іваном Франком, Пантелеймоном Кулішем, Лесею Українкою.

 

Світлана Кривич

молодший науковий співробітник відділу

давньоруської літератури

Новгород-Сіверський Історико-культурний музей-заповідник "Слово о полку Игоревім"

 Матеріали сайту захищені авторськими правами законодавства України,