До 830-річчя походу новгород-сіверського князя Ігоря Святославовича на половців

hud V.NosckovПро похід згадують літописи, а вони є найбільш достовірними історичними джерелами. То що ми знаємо з історії? 23 квітня 1185року з Новгорода-Сіверського по битій дорозі, що підсохла під теплими вітрами і дужим весняним сонцем рушило в похід проти давніх і підступних ворогів – половців – військо новгород-сіверського князя Ігоря Святославовича.

На дев’ятий день путі,  1 травня, коли полки дійшли до верхів’я Дінця їх застигло сонячне затемнення. Настала пітьма. По війську пройшла тривога. Бояри сказали : « Княже! Се есть не на добре знамение се!». Але Ігор зумів заспокоїти воїнів. Полки переправились через Донець і дійшли до річки Осколу, де два дні чекали брата Ігоревого князя Всеволода, і, об’єднавшись із його раттю, рушили до річки Сальниці.

Розвідники повідомили, що половці готові до бою. Русичі пішли на зближення з противником не зупинившись навіть на ночівлю. Ріка Сюурлій розділяла степовиків та наші полки. Половці не прийняли бою, випустили через ріку по стрілі і помчали назад. Передові загони русичів погналися за ними, б’ючи і забираючи ворогів у полон. Було захоплено половецькі вежі, багату здобич. Потому князі, порадившись, вирішили зупинитися і заночувати. Ніч у степу з 11 на 12 травня стала фатальною.

На світанку в суботу половці обступили русичів, немов густий бір. Розпочалася запекла битва. Половецькі стріли сіяли смерть, люди і коні знемагали від спраги, бо вороги відрізали їх од води. Ігоря було поранено в руку. У неділю вранці, 12 травня, не витримавши ворожого натиску, кинулися втікати з поля бою допоміжні війська русичів – осілі кочівники ковуї. Ігор на коні помчав їх завертати і на відстані польоту стріли од своїх військ потрапив у полон.

Незабаром все скінчилось. Полонених князів забрали половецькі хани. Рештки військ потонули в озері, навколо якого точилася битва. Врятувалося лише 15 русичів, а ковуїв ще менше. Нікому було навіть принести додому звістку про загибель усіх полків… Так розповідають про початок і кінець походу Ігоря Святославовича літописи. Він і послужив темою славного у віках «Слова о полку Ігоревім».

Таких походів, як оспіваний «Словом…», було в давні часи немало – і вдалих, і не вдалих. Смисл і значення поеми полягає в тому, що за цим нещасливим походом, невідомий творець зумів розглядіти суть суспільно-історичних процесів свого часу, висловити найпрогресивніші ідеї, що зводилися до думки – тільки під прапором єдності може розквітати Вітчизна. «Слово…» проникнуте тривогою за долю рідної землі, високим патріотичним почуттям. Воно виринуло з мороку віків, але вражає своєю актуальністю і здобуває все більше шанувальників у всьому світі.

 

 

Олена Радченко

заступник директора з наукової роботи

музею-заповідника «Слово о полку Ігоревім»

Новгород-Сіверський Історико-культурний музей-заповідник "Слово о полку Игоревім"

 Матеріали сайту захищені авторськими правами законодавства України,