До 355 –річниці з дня призначення Л.Барановича на Чернігівську та Новгород-Сіверську єпископську кафедру.

Звертаючись до історичних подій другої половини 17 ст., пов’язаних з національно-визвольною боротьбою українського народу проти польсько-шляхетського панування, не можна обминути увагою архієпископа чернігівського та новгород-сіверського Лазаря Барановича. До цієї людини тягнулись майже всі нитки тогочасного політичного життя, від його думки залежало розв’язання багатьох важливих державних проблем. Він відстоював незалежність духовенства, сприяв розвитку освіти і культури в краї .


Народився Лазар Баранович, як вважає більшість дослідників у 1620 році в Білорусі (за іншими свідченнями - на Чернігівщині) в заможній родині. Навчався в Києво-Могилянській колегії. Для продовження освіти був посланий митрополитом Петром Могилою за кордон. Після отримання освіти у 1642 р. Л. Барановича залишають у Києво-Могилянській колегії як педагога, а з 1650р. він стає її ректором.


Після обрання Сильвестра Косіва митрополитом, Л. Баранович був визнаний достойним кафедри Чернігівської. Оскільки митрополит Сильвестр по тяжкій хворобі не зміг висвятити Лазара, то вибраний відправився для посвячення в Молдавію. Там Л.Баранович був посвячений. Від 8 березня 1657 р. видана йому була грамота святителів про його рукоположення; а від 8 квітня отримав він грамоту митрополита Сильвестра на права єпископські. В ній оповідається про особистість Лазара: « Чоловік благочестивий і обдарований від Бога багатьма добродітельними рисами, з молодості подвизався в житті інока, досконало вихованого владику нашого Лазара Барановича, ректора Київського, святій православній церкві багато благ зробившого; про нього, мовлю, чоловіка святим і благо подібним звичаєм церковним благословили, за переданням святих апостолів і богоносних отців, на святий престіл Чернігівської церкви».

В слід за посвяченням своїм Л. Баранович в квітні 1657 року отримав від гетьмана Б.Хмельницького універсали про передачу православній єпископській кафедрі володінь, якими в чернігівському полку володіли домініканці Борисоглібського костьолу, а поблизу Новгород-Сіверського – єзуїти і домініканці Троїцького монастиря. Також гетьман І.Виговський універсалом від 29 червня 1657 року надав преосвященішому Лазару Спасо- Преображенський монастир в Новгороді-Сіверському із всіма маєтностями, що залишилися після єзуїтів і домініканців.

Особливі піклування мав святитель, щодо відбудови і благоустрою Спасо-Преображенського монастиря, де спочатку заснував свою кафедру, оскільки не було можливості в збіднілому Чернігові. Його турботами монастир був відбудований: споруджується двоповерховий будинок, в якому Л.Баранович відкриває слов"яно-греко-латинську школу, закладено кам’яні мури та вежі, корпус келій, відбудовано Спаський собор ХІІ ст. у формах українського бароко тощо.

Та найбільшою заслугою Л. Барановича було створення в Новгороді-Сіверському першої стаціонарної на Лівобережній Україні друкарні, яка відіграла важливу роль в історії вітчизняної культури. В 1672 році архієпископ Лазар переніс свою кафедру до Чернігова.

Святитель був здивований жалюгідним станом древніх чернігівських монастирів і храмів. Не шкодуючи зусиль, архієпископ Лазар прийнявся за їх благоустрій. Він відновив храм на честь Бориса і Гліба, кафедральний Спасо-Преображенський собор, Єлецький Успенський монастир тощо. Одночасно із відновленням древніх відкривав нові монастирі в різних містах Чернігівської єпархії. Завдяки йому, Чернігів у другій половині 17 ст. перетворюється у визначний політичний та культурний центр України.

1693 Лазар Баранович відійшов у вічність, заслуживши добру славу. Поховано його у Борисоглібському соборі Чернігова.

За своє архіпастирське служіння архієпископ Лазар привів Чернігівську єпархію у розквіт як у зовнішньо-політичному, так і у релігійно-моральному відношеннях. Він був для неї Ангелом спокою і спасіння.



Наталія Шабетя

молодший науковий співробітник відділу давньоруської літератури

музею-заповідника "Слово о полку Ігоревім"

 

Новгород-Сіверський Історико-культурний музей-заповідник "Слово о полку Игоревім"

 Матеріали сайту захищені авторськими правами законодавства України,