Символ на Триумфальній арці. ( До 395-річчя магдебургського права в Новгороді-Сіверському)

Novgorod-Siverskyj herb           

 

 

 

   Серед гербів повітових міст, які входили колись до складу Новгород-Сіверського намісництва, чільне місце на Триумфальній арці займає герб Новгорода-Сіверського

– символ того, що майже чотири століття тому Новгород-Сіверський привілеєм польського короля Сигізмунда ІІІ отримав магдебургське право – європейську форму міського самоврядування. Магдебургське право, як правова система міського самоврядування Центральної Європи, сформувалося в місті Магдебург ( звідки і назва), що в Саксонії на початку ХІІІ ст. Згодом було запозичене іншими містами Німеччини, поширилося в Прусії, Чехії, Сілезії, Угорщині, Польщі, Литві. В Україну магдебургське право прийшло в першій половині ХІУ ст. спочатку в Західну Україну, а до середини ХУІІ ст. його мали більшість міст України. Міста, які користувалися магдебургією, звільнялися від влади і суду великих землевласників, на землях яких розташовувалися, мали право власності на землю в місті і навколо нього, на спорудження укріплень, розвиток торгівлі і проведення ярмарків, на власний суд, податкові пільги ( мито сплачувалось тільки у державну скарбницю та на військові потреби), визначали права і діяльність міських станів ремісників, купців, міщан, тощо, встановлювали порядок виборів і функції органів міського самоврядування. Органом самоврядування в таких містах був магістрат, який очолював війт. До складу магістрату входили помічники війта (бурмистри), та дві колегії – рада, яка складалася з райців, ратманів чи радників та лави (лавників, засідателів). Всі вони обиралися місцевим населенням строком на один рік. Рада розглядала майнові та цивільні судові справи, в її компетенції була торгівля та міське майно. Лава ж розглядала кримінальні справи. Міста з магдебургським правом отримували можливість високого економічного і соціального розвитку, адже цьому сприяли податки, які йшли в міську казну від різних видів діяльності.

     З історичних джерел відомо, що з отриманням в 1620 р. Новгородом-Сіверським магдебургського права, місто ввійшло до числа привілейованих міст. Органом міського самоврядування спочатку був магістрат, до складу якого входив війт,3 бурмистра, 3 райці і 3 лавники. До функцій магістрату входило забезпечення місцевого війська продовольством, суд і міське господарство. У звязку з посиленням польського панування згодом магістрат був урізаний в правах і проіснував недовго. Відомо, що вже в 1656 р. в місті діяла ратуша. Ратушні міста, на відміну від магістратсь-ких, мали менші повноваження. Вони або не мали магдебургського права, або володіли ним частково. Аналізуючи розвиток міста того періоду, можна припустити, що частково магдебургське право в місті збереглося, адже ратуша відала господарськими, адміністративними , фінансовими справами, а також судовими і поліцейськими. В різні часи ратуші підпорядковувалися села Комань, Дробишів, Араповичі, Юхнове, Домотканів, Рикове, Очкине, Мефедівка, Хильчичі, Леньків, Лісконоги, Пирогівка, Зноб, Ромашков, Порохонь. Для міських потреб села несли натуральну і грошову повинність, а деякі з них сплачували ще й податки з виробництва та продажу алкоголю. Про це читаємо в одному з універсалів гетьмана І.Скоропадсьського : «Позволяєм в селах, до ратуши новгородського належних, от шинков там будучих – покуховное, а от тих, якіи на своїх казанах роблячи горелку, шинкують, показаний оклад взимати и того на экспанса ратушние употребляти».

     В 1752 р. магдебургське право Новгороду-Сіверському було підтверджене універсалом гетьмана Кирила Розумовського. З цього часу органом міського самоврядування знову став магістрат. В 1767 р. магістрат розміщувався в одному будинку з сотенним правлінням біля Успенського собору. А з 1780 р. будинок магістрату « о трех избах» знаходився вже за міським валом в передмісті і існував окремо від сотенної канцелярії. З документів відомі прізвища деяких новгород-сіверських війтів: Прохор Якимов (1656р.), Никифор Пожарський (1672р.), Семен Даморка (1692р.), Погорілий, Карась, Іван Захаревич (1710р.), Степан Биковський (1721р.), Степан Андреєв (1725), Іван Доморка (1729-30), Опанас Томиловський (1752), Іван Томиловський (1780).

     Магдебургське право сприяло економічному та культурному розвитку міста. Розвивалися різні ремесла та промисли,сільське господарство. В місті створювалися ремісничі цехи, в які обєдну- валися майстри одного роду діяльності. Поступово зявляється ряд невеликих промислових підприємств. Вигідне розташування міста на судноплавній Десні сприяло розвитку торгівлі. Тричі на рік проводилися ярмарки. В першій пол. ХУІІ ст. за часів свого панування поляки відкрили тут спеціальну митницю. З другої половини ХУІІІ ст. місто розширює свої кордони, виходячи на межи своєї історичної території. Заселяються урочища Здвиження, Вербниці, Заручей, Сухомлинівка, Домотканів, а отже, відповідно, збільшується населення міста. Споруджується цілий ряд чудових культових споруд. Поступово місто перетворювалось на значний просвітницький центр. На території Спасо-Преображенського монастиря в 1674 р. єпископом Лазарем Барановичем засновується перша на Лівобережжі друкарня, відкривається духовний навчальний заклад. В 1767 р. школи діяли при пяти міських церквах. Цілий ряд учбових закладів з’явилися протягом ХІХ ст. – дві гімназії, повітове училище та ін., діяли лікарня та аптека. Одночасно з магдебургським правом місто отримало право мати свій герб, про який вже згадувалося. Герб був нанесений на міську печатку, був присутній на всіх документах міста. Коли магдебургське право припинило своє існування в місті, невідомо. Можливо, це відбулося в 1782 р. з перетворенням Новгорода-Сіверського в центр намісництва. Хоч магдебургське право в Новгороді-Сіверському, як і багатьох містах України, мало дещо змінений вигляд, ніж у Європі, і було пристосоване до українських традицій, умов і особливостей, хоч у діяльність органів самоврядування часто втручалися можновладці - спочатку намісники польського короля, а згодом новгород-сіверські сотники, все ж таки воно зіграло значну роль у формуванні органів міського самоврядування і в розвитку міста в цілому.

 

 

   Авдієнко Н.П.  

Завідуюча краєзнавчим відділом

музею-заповідника «Слово о полку Ігоревім».

 

Новгород-Сіверський Історико-культурний музей-заповідник "Слово о полку Игоревім"

 Матеріали сайту захищені авторськими правами законодавства України,