Італієць Дж. Кваренгі та Новгород-Сіверський.

У центральній частині монастирського подвір'я возвеличується білостінна пишна споруда Спасо-Преображенського собору, стилістично чужа усьому монастирському бароковому ансамблю, проте по-своєму художньо довершена та монументальна.

Катерина II під час перебування в Новгород-Сіверському пожертвувала великі кошти на спорудження нового монастирського собору. Його побудовано практично на місці давньоруської пам’ятки за проектом видатного архітектора італійця Джакомо Кваренгі.

Зведений собор у стилі класицизму в кін. ХУІІІ ст. Будівництво собору переслідували несподіванки та невдачі. При зведенні храму архітектор не був присутній, а підрядчики зекономили на будівельних матеріалах. Все це призвело до того, що вже в 1814 р. великий п’ятибанний собор почав розвалюватися. Тоді за проектом губернського архітектора А.Карташевського творіння Дж. Кваренгі було врятоване. Для підсилення конструкцій підведено 16 додаткових колон, проведено інші інженерні роботи.

Хотілося б розповісти про архітектора, майстра, людину, який залишив і у нас своє творіння, спадщину, « частинку Петербургу», як говорять російські туристи, що відвідують наше місто.

20 вересня 1744, поблизу міста Бергамо, в Італіїї у старовинній знатній сім'ї живописців народився Джакомо Антоніо Кваренгі. Як писав сам зодчий, він «з дитячих років показував найщиріше покликання до мистецтва». Початкову освіту здобув в Бергамо у коледжі «Милосердя», вивчаючи юриспруденцію і філософію, але не опанував цих предметів в повному обсязі. Батько, врахувавши талант сина, вирішив надати йому можливість вчитися малюванню у кращих художників, надіславши Джакомо на навчання до Риму, який був центром мистецького життя Італії. Там же, в Римі, Джакомо почав навчатися архітектурі.

У 16 (!) років Кваренгі отримав замовлення на проекти двох особняків для англійської знаті і виконав доручення з успіхом. Після визнання в Англії незабаром він отримав його і у себе на батьківщині.

Першою серйозною роботою 26-річного архітектора стала перебудова старовинної церкви в Субіако.

Він працював в Римі і Бергамо, його проекти були відправлені до Швеції та Англії. Джакомо сподівався широко використовувати свої знання і здібності. Але не зважаючи на визнання таланту постійної роботи все ж таки не мав. Тому легко погодився на пропозицію з Росії.

У 1779 році Катерина ІІ просить барона Грима знайти римського архітектора для роботи в Петербурзі і той запрошує Кваренгі. Підписавши контракт, Джакомо з родиною приїжджає до Петербургу, де назначається придворним архітектором. Діяльність при Катерині II – самий плідний час в біографії Кваренгі, який приїхав в Петербург уже сформованим майстром. Його творче бачення архітектури співпадали з поглядами імператриці.

Першою роботою зодчого в Росії став палац в Англійському парку Петергофа. Потім він побудував госпіталь в Павловську. У 1783 році Джакомо писав на батьківщину: «У мене так багато роботи, що я ледве знаходжу час їсти і спати».

У цей час Кваренгі почав будівництво однієї з найзначніших споруд - будівлі Академії наук. Він побудував Асигнаційний банк, дзвіницю Володимирського собору, Ермітажний театр тощо. В останні роки XVIII ст. зодчий працював над особняком купця Грота на Марсовому полі, будівлею Срібних рядів, будинками князів Юсупова та Гагаріна, Круглим ринком, Малим Гостинним двором .

На поч. XIX ст. Кваренгі будував торгові ряди напроти Анічкова палацу , будівлі Катерининського і Смольного інститутів, Кінногвардійський манеж , Новобиржевий Гостинний Двір та інше.

У його творчість часто втручалася імператриця, показуючи йому власні ескізи і при цьому даючи повну свободу дій. Завдяки своєму незаперечному авторитету і працьовитості Кваренгі зумів зберегти високий авторитет і у наступників цариці Павла I , та Олександра I .

Популярність Кваренгі, як видатного архітектора двору Катерини ІІ, вийшла за межі Росії. Він був обраний членом шведської Королівської академії мистецтв. Офіційне визнання зодчого в Росії, як не дивно, відбулося значно пізніше. У 1805р. на надзвичайних зборах Санкт-Петербурзької Академією мистецтв Кваренгі був обраний в «почесні вільні общиники».

У 1812 році перед походом Наполеона на Росію італійський король наказав всім італійцям повернутися на Батьківщину. Кваренги не послухав короля, через що був заочно засуджений до страти з конфіскацією всього майна.

Своєю професійною діяльністю він заслужив потомствене російське дворянство, ставши кавалером ордена Св. Володимира.

Переможне повернення російської армії в Санкт-Петербург в 1814 році архітектор зазначив будівництвом Тріумфальних Нарвських воріт. Він почав проектувати і новий «Храм на згадку про 1812 рік», але не встиг завершити цю роботу.

За останні 10 років життя майстер практично нічого нового не будував, школи та учнів після себе не залишив. Джакомо Кваренгі помер 18 лютого 1817 року. Його поховали в католицькій частині Волковського цвинтаря. У 1967 році прах Кваренгі був перенесений в некрополь Олександро-Невської Лаври, а перед будівлею Асигнаційного банку в його честь встановлено пам'ятник.

Джакомо Кваренгі вважається одним з кращих майстрів зрілого класицизму в Росії, чиї будівлі вплинули на формування образу Санкт-Петербургу.



Юлія Солодкова
зав. сектором наукової та просвітницької роботи
музею-заповідника "Слово о полку Ігоревім"

Новгород-Сіверський Історико-культурний музей-заповідник "Слово о полку Игоревім"

 Матеріали сайту захищені авторськими правами законодавства України,