«Творчість – це чиста молитва духу. Мистецтво – серце народу. Знання – мозок народу.

Тільки серцем і мудрістю може поєднатися і порозумітися людство» - так стверджував Микола Костянтинович Реріх. Ця цілеспрямована людина,що вражає своєю незвичайною духовною силою, внутрішньою гармонією відноситься до плеяди видатних діячів російської і світової культури. Художник, вчений, мандрівник, громадський діяч, письменник, мислитель…Творча спадщина М.К. Реріха величезна - більше семи тисяч картин, розсіяних по всьому світу, незліченні літературні твори - книги,

нариси, статті, щоденники... В цьому році виповнюється 140 років з дня народження Миколи Костянтиновича. Народився він 9 жовтня 1874 року в Петербурзі в сім'ї відомого нотаріуса Костянтина Федоровича Реріха.З дитячих років його приваблювали живопис, археологія, історія і, передусім, найбагатша культурна спадщина Сходу. Усе це, злите воєдино, пізніше дало дивовижний результат і зробило творчість Миколи Костянтиновича унікальною і яскравою. Після закінчення гімназії Карла Мая в 1893 р. Микола Реріх одночасно поступає на юридичний факультет Петербурзького університету (закінчив в 1898 р.) і в Імператорську Академію мистецтв(   був учнем знаменитого Архипа Івановича Куинджи). Його дипломна картина «Гонець» була придбана відомим збирачем творів російського мистецтва П. М. Третьяковим.

У 1899 році він знайомиться з Оленою Іванівною Шапошниковою, що стала для нього вірною супутницею і духовним соратником на все подальше життя. У 1902 р. у них народиться син Юрій-- майбутній вчений-сходознавець, а в 1904 р. - Святослав, який обере ту ж дорогу, що й батько. У 1903 - 1904 рр. М.К. Реріх разом з дружиною здійснює подорож по староруських містах Росії( 40 міст).Результатом подорожі стала не лише велика серія картин художника, але і перші статті М.К. Реріха, в яких він одним з перших підняв питання про величезну художню цінність староруського іконопису та архітектури.До цього ж періоду відносяться і роботи художника на релігійні теми, виконані у вигляді розписів та ескізів мозаїк .За ескізами Реріха виконано дві мозаїки «Покрова»: для церкви у с. Пархомівці на Київщині, та мозаїки для Троїцького собору Почаївської Лаври. Він також з легкістю малював картини на теми Давньої Русі, створював жанр історичного пейзажу. Доволі часто він звертався до «Слова о полку Ігоревім». В своєрідній художній манері у 1893 році виконав учнівський ескіз «Плач Ярославни». Для їдальні петербурзького домовласника Баженова представив два панно «Боян» та «Витязь»

Багатогранний талант Миколи Костянтиновича Реріха яскраво проявився в його роботах для театральних постановок. Під час знаменитих «Російських сезонів» С. Дягилева в оформленні М.К. Реріха проходили «Половецькі танці» з «Князя Ігоря» Бородина, «Псковитянка» Римского-Корсакова, балет «Весна священна» на музику Стравінського. Взагалі опера «Князь Ігор» пройшла через все його життя . В різні десятиліття XX століття він брався за оформлення декорацій і костюмів,створивши ескізи «Путивль», «Двір Галицькій», «Терем Ярославни» та інші.

У 1916 році через важку хворобу легенів М.К. Реріх за наполяганням лікарів разом з сім'єю переїжджає у Фінляндію (Сердоболь), на узбережжі Ладозького озера. Через три роки,отримавши запрошення зі Швеції він їде з виставками по країнах Скандинавії, а згодом приймає запрошення С.П. Дягілєва оформити у Лондоні російські опери на музику М.П. Мусоргського та А.П. Бородіна і виїжджає з сім'єю до Англії.У 1920 році М.К. Реріху приходить пропозиція від директора Чикагського інституту мистецтв організувати велике виставкове турне по 30 містах США. Виставки принесли художнику всесвітню славу. В Нью- Йорку був створений музей і культурний центр ім. М.К. Реріха,що містить найбагатшу колекцію картин художника. Роздуми Реріха як історика і філософа були направлені на вивчення спільності коренів культур Заходу і Сходу. Саме в Америці збувається заповітна мрія майстра – 2 грудня М.К. Реріх і його сім'я прибувають до Індії. Тут починається підготовка до найважливішої подорожі в житті великого художника – експедиції по важкодоступних районах Центральної Азії ( 4 роки). По унікальності маршруту і зібраних матеріалах вона по праву може претендувати на особливе місце серед найбільших експедицій ХХ століття. Вперше були відмічені на картах десятки нових гірських вершин і перевалів, відкриті археологічні пам'ятники, знайдені рідкісні манускрипти. Був зібраний величезний науковий матеріал, написані книги «Серце Азії» та «Алтай - Гімалаї», створені близько п'ятисот картин, на яких художник увіковічнив світ особливий і дивовижний, світ високої краси.Після закінчення експедиції у липні 1928 р. М.К. Реріх засновує Інститут Гімалайських досліджень «Урусваті», що у перекладі з санскриту означає «Світло Вранішньої зорі». Там же, у долині Кулу, у Західних Гімалаях, Микола Костянтинович і його сім'я знаходять своє помешкання. Тут, в Індії, і пройде останній період життя художника.

У 1930-і роки, передчуваючи загрозу війни М.К. Реріх розробляє проект спеціального Пакту по охороні культурних цінностей під час воєн і цивільних міжусобиць. Пакт Реріха містив у собі велике виховне значення. Ця культурна ініціатива була підтримана у найширших колах світової громадськості.

З найперших днів Другої світової війни Микола Костянтинович Реріх використовує всі можливості, щоб допомогти Батьківщині, навіть знаходячись далеко від неї. Разом з молодшим сином С. Н. Реріхом він влаштовує виставки і продаж картин, а всі виручені гроші перераховує до фонду Червоної Армії. Пишуться численні статті в газетах, проходять виступи по радіо на підтримку радянського народу. У ці грізні , тяжкі роки   він створює цілий ряд картин, які можна назвати   героїчними –це «Князь Ігор», «Олександр Невський», «Партизани», «Перемога». Мистецтвознавці високо оцінили картину « Князь Ігор»(1942 р.). На картині відбувається незвичайне поєднання фарб. Диск сонця закритий місяцем , але стемніла лише   найвища частина неба , яка представлена насиченим синім кольором. Видно також стемнілі   башти міста , з якого вийшла дружина князя. Але більша частина неба залита золотавим сонячним світлом. Вогненно полум’яніють щити воїнів. Цей яскравий акорд фарб викликає щасливе враження і відкриває задум художника - які б темні знаки не погрожували, яка б не наступила тьма - все рівно Світло запанує і за поразкою неодмінно прийде перемога, в яку Реріх свято вірив. Майже всі картини Реріха відображають духовний злет художника, здатного фарбами на полотні піднімати глибокі філософські проблеми, які хвилювали і будуть хвилювати людство, допоки існує життя на Землі. Дивлячись на його роботи, відчуваєш печать вічності і мудрого спокою, велич і значимість.

        

 

 Думка про повернення на Батьківщину не покидала М.К. Реріха ніколи. Відразу ж після закінчення війни художник запросив візу на в'їзд до Радянського Союзу. Але його намірам не судилося здійснитись – 13 грудня 1947 року, він йде з життя, так і не дізнавшись, що у візі йому відмовлено.

На місці похоронного вогнища, перед ликом величних снігових вершин був встановлений великий прямокутний камінь, на якому був висічений напис : «15 грудня 1947 року тут було віддано вогню тіло Махаріші Миколи Реріха – великого російського друга Індії. Хай буде мир».

                                           Олена Бунак.

                                           ст. науковий співробітник відділу давньоруської літератури

Новгород-Сіверський Історико-культурний музей-заповідник "Слово о полку Игоревім"

 Матеріали сайту захищені авторськими правами законодавства України,