Залізниця

На рубежі ХІХ-ХХ століть розвитку Новгорода-Сіверського сприяло будівництво залізниці, яка з'єднала його зі станцією Новозибків

Ініціатором будівництва був новгород-сіверський дворянин А.М.Косович,

який у 1896 році запропонував повітовим земським зборам свої послуги у цій справі і просив надати йому відповідні повноваження. Земські збори ухвалили: "Сознавая крайнюю необходимость, железнодорожного пути, который бы соединил нашу местность с м. Семёновкою Новозыбковского уезда и зная Вас, как энергичного и багонадежного деятеля, по поручению Новгород-Северского уездного земского собрания обращаемся к Вам с просьбой принять на себя труд ходатайствовать перед кем следует о разрешении на сооружение означенного пути, с условием, однако, действовать на Ваш счет и риск, без всякого участия земства денежными средствами на это предприятие. По получении Вами разрешения на Ваше имя или на имя лица, которое Вы изберете, предоставляется Вам право входить в соглашение с частными капиталистами, компаниями и обществами для осуществления этого предприятия, но без всякого со стороны земства денежного участия. Желаем Вам успеха в этом полезном деле".

В ХІХ ст. в Російській імперії залізниці будувалися коштом державної скарбниці або акціонерними товариствами, шляхом залучення приватного капіталу. Основними видами діяльності подібних товариств були: будівництво залізниць, ґрунтових доріг, паровозних та станційних будівель, здійснення перевезень пасажирів та вантажів, страхування перевезень. Перебували вони у віданні Міністерства шляхів сполучення.
Урядом Росії було дозволено відчуження з приватного володіння земель та іншого майна, яке буде потрібне при влаштування залізниці, винагороду власникам за відчужувану власність, здійснювали на підставі існуючих законів про майно.
Новозибківський шлях був приватної залізницею побудованою Товариством "Новозибківського під'здного шляху", мав широку колію, довжину у 123 версти та 14 станцій. Він з'єднував дві магістральні залізниці – Поліські, до яких належав та Києво-Воронізьку, з якою, в свою чергу, сполучався вузькоколійкою Конотоп –Пироговка.
На поч. ХХ ст. будівництво версти ( 1,0668 км) залізниці обходилося близько 120тис. руб. Для залучення коштів приватного капіталу Товариство випустило облігації 4,5% позики. Рейки доставляли з Брянського приватного рельсопрокатного заводу, а шпали виготовлялися поблизу лінії залізниці вручну. У 1901 р. на лінії Новозибків-Новгород-Сіверський було відкрито рух. На колію надійшов паровоз Коломенського заводу з чотирма рушійними колісними парами. А 1902р. у місті було побудоване паровозне депо.

У 1914 р. Новгород-Сіверська міська дума порушила клопотання про будівництво моста через р. Десну, який би остаточно з'єднав дві залізничні магістральні гілки та дав можливість сполучатися з іншими містами. Міст біля с. Горбове споруджували інженери, майстри та будівельники з Києва, Польщі та інших міст імперії. Він мав високий насип та гарну систему водовідведення.

Буремні революційні події та громадянська війна не дали можливості добудувати міст та ввести його в експлуатацію. Ділянка Новгород-Сіверський - Пирогівка діяла нетривалий час до 1917 р. У розкладах до літа 1917р. в примітці до таблички "Новозибків-Новгород-Сіверський" було зазначено наступне:" Між Новгородом-Сіверським та Пирогівкою через Десну переправа під час навігації здійснюється поромом, а в зимовий період – на конях".


В кінці 1918 р. ділянка залізниці та міст на ній між станціями Узруй та Угли була знищена партизанським загоном Т. Черняка. Через пошкодження повінню мосту через Десну рух на Новозибківському під'їзному шляху було припинено. Остаточно він зупинився восени 1919 р., коли з наближенням денікінських військ , більшовики, організуючі оборону, міста підірвали залізничний перехід через Десну. Залишки мосту та колії розібрали .

В роки окупації Новгород-Сіверщини з 1941 по 1943 рр. німці силами місцевих жителів, на насипу, що зберігся з дореволюційних часів, відбудували новий 800 метровий міст та вузькоколійну ділянку Н-Сіверський – Пироговка. За 3-4 місяці по берегах річки було встановлено сотні соснових паль, а зверху змонтовано залізну частину - ферми.

Під час Великої Вітчизняної війни використання залізниць дозволяло швидко зосереджувати війська для проведення військових операцій та забезпечувати постачання військ. Велике військове значення залізниць призвело до того, що воюючі країни руйнували колії, станції, локомотиви, вагони та інші технічні засоби залізничного транспорту.

За грифом "Цілком таємно" був наданий план бойової роботи військово-повітряним силам Брянського фронту з 29 вересня по 8 жовтня 1941 вести боротьбу з залізничними перевезеннями противника. Наносити удари по залізничним вузлам та ділянкам Рославль, Кричев; Унеча, Стародуб; Новозибков, Новгород-Сіверський. Удари наносили 61 авіадивізія та 66 авіаескадрилья протягом дня і ночі малими групами і поодинокими літаками безперервно. Бойовим розрахункам було поставлено особливе завдання домагатися руйнування та організації пожеж як на станціях, так і на залізничних ешелонах.

У період другої світової війни в тилу німецьких армій також активно діяли партизанські загони.

У березні 1943 року партизанське з'єднання під командуванням О.Ф.Федорова вийшло в рейд на правий берег Дніпра. За наказом командира з'єднання Г.С.Артозєєв з групою 15 чоловік був направлений в Новгород-Сіверський та Семенівський райони для організації партизанського загону. За півмісяця він організував партизанський загін імені Чапаєва, в якому вже в червні 1943 року було близько двохсот бійців. Основним завданням загону була організація диверсій на залізницях.

В результаті успішних дій партизан залізнична лінія Новозибков - Новгород-Сіверський була частково паралізована. Тільки за травень і червень 1943 тут було підірвано 23 ешелони ворога. Мінери загону підірвали мости на прилеглих до залізниці ґрунтових дорогах і порушили зв'язок між Новгород-Сіверським і Стародубом.

У повоєнні роки залізничне сполучення було відновлено. Прямий зв"язок з Москою наше місто отримало вдруге у 1967 р., коли на честь 50-ї річниці Великого Жовтня відремонтовано ділянку між станціями Новогород-Сіверський та Угли. До Москви став щоденно курсувати пасажирський поїзд № 617/618.

 

Зі здобуттям Україною незалежності станції Новгород-Сіверський та Семенівна відповідно до нових держаних кордонів виявились технологічно не з'єднаними з українськими залізницями. У березні 1994 р. після копітких переговорів між урядами Росії та України та за участі фахівців Південно-Західної залізниці укладено двосторонні договори згідно яких вони відійшли у підпорядкування Конотопської дирекції Південно-Західної магістралі.

В кінці 1994 р. президентом Л.Д.Кучмою було дано розпорядження відновити міст через Десну. Будівництво почалося в січні 1995 р. , залізничними військами і було здійснене за 7 місяців. Для чого забили 506 паль та зв'язали 17 прольотів. По маршруту Воронізька–Семенівна стали курсувати дві пари вантажопасажирських поїздів, рух з боку Росії було скасовано. Нетривалий час між станціями Климове та Семенівна спостерігався епізодичний рух, але згодом ділянку законсервували , а потім розібрали.

 

У цей же час з'являються щоденні вагони безпересадкового сполучення Новгород-Сіверський–Київ та Семенівна–Москва, був також вагон і до Харкова. Але у травні 2008р. безпересадкові вагони було скасовані.

16 травня 2008 року на лінії Терещенська-Семенівка з"являється новий вид транспорту – рейковий автобус "РА2" виробництва Митищинського "Метровагонмашу", але на час обслуговування його замінили на дизель-поїзд ДР1А з двох головних вагонів.

В листопаді 2003 року губернатор Чернігівщини виступив з ініціативою створення транспортного кільці Чернігів –Брянськ– Гомель, важливою частиною цього проекту було б відновлення ділянки Семенівна – Климове. Чи здійсняться колись ці ініціативи, що дали б поштовх для розвитку економіки та туризму в регіоні, невідомо. Більш ніж столітня історія залізниці, що з'єднує Новгород-Сіверський зі світом ще не завершена.



Наталія Коврижко

бібліотекар музею-заповідника "Слово о полку Ігоревім"

Новгород-Сіверський Історико-культурний музей-заповідник "Слово о полку Игоревім"

 Матеріали сайту захищені авторськими правами законодавства України,