До 180-ї річниці з дня народження видатного письменника Осипа Федьковича

Народився в родині небагатого шляхтича-службовця в с.Сторонці-Путилові на буковинській Гуцульщині (тепер смт. Путила Чернівецької області).      

Початкову освіту здобув у Чернівецькій німецькій реальній школі (1846 — 48), пізніше працював у Ясах і Нямці в Молдавії ( 1849- 52). Відбував військову службу в Австро-Угорщині (1852— 63).

       Після звільнення О.Федькович працював у рідному селі, був шкільним інспектором Вижницького повіту (1869 — 72). 

 

       В 1866 році переклав українською (за його словами «гуцульською» ) «Слово о полку Ігоревім». Його переклад , що зберігся у двох редакціях був надрукований І.Франком в 1902 році. Вступна частина «Слова…» починається у О.Федьковича так:

Не яло би мені по старовіцьких узорах

Повістовань крутих і свою повість начати

О ви, браття мої, о поході Ігоря князя,

Святославича сина. Тому зачинаю я ліпше

Так, як діло велося за нас, а не так, як Боян

Пісні творював свої…

       У кінці 70- х років Федькович зробив віршований переспів Плачу Ярославни, в якому також виявляються діалектизми рідної мови автора. Образи і мотиви "Слова ..." письменник використав у незакінченій поемі "Слава Ігоря".

       О.Федькович поєднував впливи західноєвропейського романтизму з буковинським фольклором.

             Більшість його оповідань і повістей розкривають буйний світ гуцульського життя, нещасне кохання через брак взаємности чи інші перешкоди: «Люба-Згуба» (1863), «Серце не навчити», «Дністрові кручі».

       Крім поезії та прози, Федькович писав драми: побутова комедія «Так вам треба» (1865), історична трагедія «Хмельницький» (у 3 ред.: 1883–1887 ), мелодрама «Керманич» (1876, 1882) .      

       Найвдалішою є його історична драма «Довбуш» , яку неодноразово ставили на сценах галицьких і буковинських театрів.      

       Останні роки провів у Чернівцях, де у (1885 — 88) був редактором газети «Буковина». За заслуги на літературній ниві письменник обраний почесним членом Наукового товариства імені Шевче́нка. Помер у Чернівцях у 1888 році , де й похований на цвинтарі Гореча.

      

 

Алла Ковалюк

молодший науковий співробітник відділу фондів

Новгород-Сіверський Історико-культурний музей-заповідник "Слово о полку Игоревім"

 Матеріали сайту захищені авторськими правами законодавства України,