Соціальна реклама
Вхід на сайт
Друзі сайту
Культове будівництво на Новгород-Сіверщині.
В 988 році в Київській державі відбулась подія, яка змінила подальший її розвиток – масове хрещення киян князем Володимиром Святославичем в водах Почайни. Християнство стало офіційною державною релігією, поступово розповсюджуючись за водними шляхами в інші регіони. Коли саме був охрещений люд Новгорода-Сіверського достеменно невідомо. За історичними джерелами, в 988 р. для хрещення місцевого населення князь Володимир прислав єпископа Леонтія. Але якщо врахувати, що хрещення відбувалося поступово, від великих поселень до периферії, християнство сюди могло прийти або в кінці Х- на поч. ХІ ст.ст. після хрещення Леонтієм чернігівців. На місці язичницьких капищ почалося спорудження православних храмів. Дослідники вважають, що в давньоруський час в Новгороді-Сіверському збудовано не менше шести мурованих храмів.
Вогні Купальської ночі.
Щорічно, 7 липня, святкуємо день Івана Купала. За язичницькими уявленнями, в ніч напередодні Купала відбувається міфічний шлюб між небом, що уособлювало чоловіче начало і землею - жіночим началом. Про це писав Нестор - літописець у «Повісті врем’яних літ», згадуючи древлян, які умикали собі дружин на ігрищах, що відбувалися між селами біля води.
І в наш час залишився звичай стрибати через купальські вогнища парами, молоді люди беруться за руки і загадують бажання. Вірили, якщо руки не розійдуться, то вони будуть разом, а якщо навпаки - розлучаться. А ще в купальську ніч неодмінно гойдалися на гойдалках, які спеціально встановлювалися на святковому майданчику. Також вважалося, що купальський вогонь на цілий рік наділяв людей здоров’ям і силою, запобігав усьому злому, також чарам. Для наших предків це було не тільки розвагою, а ритуальним очищенням. Обов’язковим був обряд очищення в річці або озері. Всі учасники свята повинні були скупатися у воді, а там де не було водойм, обливалися колодязною водою. Дівчата й донині пускають по річці вінки й примічають, якщо відпливе від берега - весілля вже близько, а потоне - ще рік буде незаміжньою. До речі, купальській воді приписують особливу лікувальну силу, як і лікарським рослинам, зібраним на свято. Збираючи зілля, треба було залишити «викуп» - хлібину чи дрібні гроші, до цього ще додавалася спеціальна молитва: «Святий Авраам та на зілля орав. Сам Господь посівав і людям на поміч давав. Божа мати поливала, та й на поміч давала».
Архаїка, символіка та сакральне значення весільних пісень-гуканок Новгород-Сіверщини
Так історично склалося, що Новгород-Сіверщинає однією з самобутніх етнокультурних зон України і надзвичайно перспективним ареалом для вивчення фольклору. За кожним словом або дією – величезний культурно-історичний досвід народу. Деякі обряди, ритуали, пісні зберегли свої первинні форми ще з дохристиянських часів. Відомості про весільну обрядовість сягають другої половини ХІ - початку ХІІ століття й зафіксовані в літописах.
До збирацької фольклорної діяльності на території Чернігівщини в різні часи, починаючи з середини ХІХ століття, вдавалися Й. Бодянський, О. Маркович, П. Куліш, Б. Грінченко, О. Малинка, Єфремова, С. Пономаревський та інші. На жаль, сьогодні фольклор Північного Полісся, зокрема Новгород-Сіверщини, залишається поза увагою більшості науковців-фольклористів та збирачів-аматорів.
В основу дослідження покладені матеріали одноденних фольклористичних розвідок селами Лизунівка, Печенюги, Пушкарі, Троїцьке з метою виявлення та записів весільних пісень-гуканок.
ТАЄМНИЦЯ СТАРОГО ТОРУ.
Далеко-далеко від Чернігівської землі по території Донецької області протікає невелика степова річка Казенний Торець. Це права притока Сіверського Дінця. Її протяжність становить 129 кілометрів, площа водозбору - 5 410 квадратних кілометрів. «Заплава двостороння, шириною - 400 - 600 метрів. Долина річки асиметрична, лівий берег крутий, правий - пологий, на ньому часті заплавні заболочені місця. У верхів'ях річка пересихає, але, прийнявши всі притоки, знаходить постійне русло», але це вже колись наш Торець був «шириною від 10 до 40 метрів і глибиною 1,5 - 3 метри». Зараз це вмираюча річка.
У давнину Казенний Торець (точніше сказати: весь його басейн) називався Тором або Великим Тором, а форма Торець поширювалася тільки на ліву притоку (сучасний Сухий Торець). Тором називалася і фортеця на річці, заснована в 1645 році. У 1676 році на місці цієї фортеці виникло «соляне містечко» Тор. Тором називалася і вся навколишня його місцевість, де знаходилися соляні варниці.
Історія Першовидання «Слова о полку Ігоревім». До 220-річчя виходу в світ.
До кращих світових досягнень середньовічного епосу належить військова повість “Слово о полку Ігоревім” – найвеличніший пам’ятник нашої давньої літератури. Історія відкриття і публікації цього твору пов’язана з низкою загадкових обставин і фактів.
Рукопис був знайдений наприкінці 80-х на початку 90-х років ХVШ ст. відомим збирачем і видавцем старожитностей О. І. Мусіним-Пушкіним. Він був нащадком старовинного дворянського роду, отримав військову освіту, вільно володіючи кількома мовами, деякий час перебував за кордоном, ознайомився з досягненнями європейської науки та культури. По поверненню додому почалась його кар’єра як державного діяча, і він захопився вітчизняною історією та старовиною. Протягом ряду років він зібрав першокласну колекцію стародавніх книжок і манускриптів. У нього зберігався Лаврентіївський літопис, пергаментна збірка з житієм великого князя Володимира; серед художньої колекції -- полотна Рафаеля, Рубенса, Леонардо да Вінчі. Найвідоміші історики вважали за щастя працювати в цій книгозбірні. Микола Карамзін запевняв, що рукописну збірку графа не тільки що прочитати, але й передивитися за короткий час неможливо. Володіючи таким унікальним зібранням Мусін - Пушкін не шкодуючи коштів і сил приступає до публікації частини своїх скарбів. З сер. 80-х рр. він об’єднав навколо себе ряд співвітчизників, які професійно займались вивченням історії. В «Кружок любителей отечественной истории», отриманий в історіографії назву гуртка Мусіна –Пушкіна, в різний час входили І.Болтін, І.Єлагін, О.Малиновський, М. Бантиш-Каменський, з яким був тісно пов’язаний М. Карамзін та ряд істориків та літераторів.
"Про похід Ігоря Святославовича на половців 1185 року за літописними данними. До 835-річчя.""
835 років минуло з того дня, як Новгород- Сіверський князь Ігор вирушив в свій трагічний похід на половців, який замість слави приніс йому поразку і втрату майже всього війська.
Саме ці події стали сюжетом легендарного давньоруського писемного шедевру 12 століття «Слово о полку Ігоревім».
Про цей похід повідомляється у літописах: південний Іпатіївський літопис змальовує драматичні події яскраво і детально, явно симпатизуючи Ігореві; Лаврентіївський літопис,складений у Володимирі Суздальському, стисліше оповідає про похід, все ж надаючи йому значної уваги, суворіше ставиться до Ігорової поразки, а іноді й осуджує князя. Порівнюючи «Слово о полку Ігореві» і повідомлення літописців, то впадає в око те, що їх різнить. Літописці лише констатують хід подій, їх послідовність, автора твору мало цікавить, у якій послідовності розгортався похід Ігоря. Він упевнений, що слухачі (або читачі) добре проінформовані у всіх його перипетіях.
Науково-популярні читання "Нетлінне "Слово..."
5 червня у Новгород-Сіверському історико-культурному музеї-заповіднику "Слово о полку Ігоревім" відбулись науково-популярні читання "Нетлінне слово". Через карантинні обмеження цьогорічний захід відбувся з обмеженою кількістю осіб.
З привітальними словами до присутніх звернулась директорка музею Олена Матюк.
Теми доповідей, які були представлені під час проведення читань:
1.Про похід Ігоря Святославича на половців за літописними даними. До 835-річчя.
Кривич Світлана Василівна – молодший науковий співробітник відділу давньоруської літератури Новгород-Сіверського історико-культурного музею-заповідника "Слово о полку Ігоревім"
2.Історія Першовидання «Слова о полку Ігоревім». До 220-річчя виходу в світ.
Лобачова Ірина Миколаївна – завідуюча відділом давньоруської літератури Новгород-Сіверського історико-культурного музею-заповідника "Слово о полку Ігоревім"
3. Таємниця старого Тору.
Луковенко Сергій Пантелійович - Почесний краєзнавець Донеччини (м.Мирноград)
4. Архаїка, символіка та сакральне значення весільних пісень-гуканок Новгород-Сіверщини.
Бодяко Лариса Валеріївна - вихователь Новгород-Сіверської Державної гімназії імені К.Д.Ушинського.
Ознайомитись з доповідями ви можете на нашому сайті згодом.
До 180-ї річниці з дня народження українського мовознавця, етнографа, історика, педагога.
Характерною ознакою нашого часу є повернення із забуття непересічних особистостей, які колись зробили неоціненний внесок у розвиток української науки.
Саме до таких особистостей належить Омелян Партицький – український вчений-мовознавець, етнограф, історик, педагог і громадський діяч. Омелян Партицький знаний сьогодні не лише як педагог та громадсько-просвітній діяч, а й як редактор, видавець, автор низки підручників, посібників з української мови і літератури для народних шкіл, українських учительських семінарій. Маючи непересічний талант, він цілковито присвятив його українському народу, про що свідчить багатогранність його творчих інтересів. О. Партицький прожив не довгий вік – 55 років, але за таке коротке життя зумів залишити глибокий слід в історії української культури.
Він народився 28 травня 1840р. в родині священика у с.Тейсарів Жидачівського району Львівської області. Початкову освіту здобув у м.Стрий. Далі навчався у Бернардинській гімназії, Львівській духовній семінарії, в Львівському університеті, який закінчив у 1864р. Після успішних (на відмінно) іспитів одержав три дипломи: етнографа, історика, педагога і мовознавця.