Новгород-Сіверський храм мистецтва.

   До Міжнародного дня театру, який відзначається 27 березня, безпосереднє відношення має і Новгород-Сіверський, як один з осередків театрального мистецтва Півночі України середини ХІХ – першої половини ХХ ст.
   На початку 60-х р. XIX ст. в місті почав діяти музично-драматичний аматорський театр, в якому працював український фольклорист та етнограф Опанас Маркович. Завдяки його ентузіазму і кропіткій праці культурне життя в місті набуває масового зацікавлення як серед старшого покоління, так і серед молоді .
    В 1905 р. до міста з Москви повертається А.Ассінг - палкий шанувальник театрального мистецтва, молода енергійна людина, сповнена творчих задумів та ідей. Поява неординарної, творчої, талановитої особистості завжди привертає увагу поціновувачів прекрасного та молодь. Навколо Ассінга гуртуються однодумці, з яких він створює аматорський гурток, що згодом стане Новгород-Сіверським художнім театром.

Заснування Новгород-Сіверської єпархії та духовної семінарії.

   Знищення автономії України було завершено Катериною ІІ. Імператриця маніфестом ліквідувала гетьманство і призначила генерал-губернатором Лівобережної України графа Петра Рум’янцева. Замість полків створено три намісництва: Київське, Чернігівське і Новгород-Сіверське.
   Відбулися зміни і в церковному устрої. 27 березня 1785 року створена Новгород-Сіверська і Глухівська єпархія та згідно територіальному розподілу визначено її нові кордони. Новгород-Сіверська єпархія складалась з повітів, які раніше належали Чернігівській: Новгород-Сіверський, Стародубський, Погарський, Мглинський, Сосницький, Суразьський, Новомістський. Глухівський, Кролевецький, Коропський і Конотопський відійшли від Київської.

До 125 - річчя з дня народження Максима Рильського

Найвищий здобуток поетичного освоєння «Слова…» українською мовою.

   19 березня виповнюється 125 років з дня    народження відомого українського поета Максима Тадейовича Рильського. Майже за шістдесят років своєї творчої літературної діяльності та за значенням свого художнього внеску М.Рильський посів одне з перших місць серед українських поетів.
  Син відомого етнографа, публіциста та громадського діяча Тадея Рильського та простої селянки із с. Романівка на Житомирщині, увібрав найкращі риси своїх батьків. Він виріс в оточенні видатних представників київської інтелігенції - Лисенків, Старицьких, Косачів, Ревуцьких, серед книжок, музики, мистецтва, з одного боку, і романівських краєвидів та сільського оточення - з іншого. У сім років написав перший вірш, а 1910 р. вийшла дебютна збірка "На білих островах". Згодом вийшла друга, третя…
  Події громадянської війни не дозволили здобути повну університетську освіту, довелось вчителювати у сільських початкових школах, а в 1923 році Рильський переїздить до Києва, де невдовзі здобуває гучне літературне ім'я. М. Рильський належав до «неокласиків» , яких переслідувала офіційна критика за декадентство і відірваність від сучасних потреб соціалістичного життя. У 1931 році він був заарештований та близько шести місяців провів у в’язниці. Під загрозою фізичного знищення поет був змушений піти на компроміс. Збірка Рильського «Знак терезів» (1932) - яскравий приклад лояльності автора до правлячого режиму.

«Слово о полку Ігоревім» в творчості Ригора Бородуліна.

Ригор (Григорій) Іванович  Бородулін -- останній Народний поет Білорусі. Саме звання «народного» він отримав вже в незалежній країні в 1992 році.
Народився 24 лютого 1935 р. на хуторі Вересівка. У 1937 році хутір був ліквідований, а сім'ю переселили в с. Ушачі. Під час Другої  Світової війни батько поета воював у партизанському загоні і загинув в 1944 році. Грігорій Іванович згадував, що саме мати,  виховувала його, і зробила з нього справжнього білоруса.

До 90-річчя з дня народження Георгія Якутовича

   В історії українського мистецтва велика рідкість художники, чия творчість означає злам старого мислення й народження принципово нової художньої системи. Серед небагатьох ім’я Георгія В’ячеславовича Якутовича. Його історична місія полягала в тому, що він разом з однодумцями створив опозицію «соцреалізму», повернув суспільний інтерес до зразків світового мистецтва, до національних традицій, що є дуже цінним для нас, українців, бо завдяки таким велетням мистецтва, як Георгій В’ячеславович, були переосмислені сутність і призначення творчості як такої; був зроблений наголос: мистецтво має самостійну цінність, унікальну самостійну місію, і ні в якому разі не повинно залежати від ідеології та політики.

До 260-ї річниці заснування Миколаївської церкви у Новгороді-Сіверському.

 
    На Чернігівщині переважали п'ятизрубні церкви з однією банею в центрі. Особливої уваги заслуговує церква Миколая в Новгород-Сіверському. Цей храм був споруджений 1760 року на честь святого Миколая, покровителя мандрівників та мореплавців. Старовинні документи називають це місце «заграддям» чи «передгороддям», а за легендою, саме на цьому пагорбі над Десною в давньоруські часи стояв поганський ідол, а у 1086 р. тут був збудований кам’яний храм, який знищили монголо-татари, а вже на його місці через кілька століть виріс Миколаївський храм. Церква має форму, характерну для старовинних дерев’яних храмів Північної України: 5 зрубів, 1 баня, багатоярусний дах.

До 120-ої річниці з дня народження О.П.Оглоблина

      «… за свою батьківщину я змалку вважаю Сіверщину, землю всіх моїх предків».
   Ім’я Олександра Оглоблина, одного з найбільш серйозних українських істориків, на довгі роки було заборонено згадувати навіть в українсько-радянській критиці так званої «буржуазно-націоналістичної історіографії». Студентам історичних факультетів інколи доводилося наштовхуватися на згадки про О. Оглоблина і ставалося так, що й професійні критики історіографії так званих «українських буржуазних націоналістів» далеко не завжди були готові щось відповісти студентам про цю особу та його історичні праці. Лише з кінця 80-х, коли почали відкриватися спецхрани, про Оглоблина у науковому середовищі стало відомо більше. І офіційна ідеологія намагалася представити його, насамперед, як «зрадника українського народу і фашистського запроданця», замовчуючи при цьому величезну наукову спадщину українського історика.

345 років від заснування Новгрод-Сіверської друкарні